Авторизация Закрыть
Логин *
Пароль *
Security Code V Введите код
Забыли пароль?
Добро пожаловать Городской Портал
Единый Call-центр
(066)825-50-15
5-02-20
  Форум  Чат  Интернет  Фотогалерея  Погода  Видеогалерея  Программы
  help.lan  Статистика  Radio  Юмор и смех  Новости  Объявления  Alchevsk.Biz
Главная > Городские новости
Новости СМИ
Прокуратура повідомляє26.04.2010 11:19:19

Загальноосвітнє і професійно – технічне навчання засуджених до позбавлення волі


    Значення загальноосвітнього та професійного навчання осіб, які позбавлені волі, визначається тим, що відповідно до ст. 6 КВК України воно є одним з основних засобів виправлення та ре соціалізації засуджених.
    Загальноосвітнє навчання засуджених до позбавлення волі розвиває їх загальний кругозір, підвищує рівень інтелекту та цивілізованості, перешкоджаючи таким чином вчиненню повторних злочинів. Важливе значення у справі виправлення засуджених має також і професійна підготовка. Відсутність трудової спеціальності, суспільно корисних трудових знань є криміногенним фактором, який досить часто призводить до вчинення злочину.
    Загальноосвітнє навчання організується у спеціально створюваних при установах виконання покарань загальноосвітніх школах трьох ступенів та консультативних пунктах, забезпечених відповідним обладнанням, штатом вчителів, який очолюється директором. Засуджені, які навчаються в них, підручниками, зошитами та письмовим приладдям забезпечуються безоплатно. Контроль за відвідуванням школи засудженими та їх успішністю здійснюється начальником відділення соціально – психологічної служби або відповідним вихователем.
    В установах виконання покарань здійснюється два види професійного навчання засуджених: а) навчання у професійно – технічних центрах, б) навчання на виробництві установи.
    Такі центри є державними професійно – технічними навчальними закладами першого або другого атестаційного рівня, що здійснює первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників з числа осіб, засуджених до позбавлення волі. Головним завданням Центру є забезпечення реалізації права засуджених на здобуття професії відповідно до їх покликання, інтересів і здібностей з метою поліпшення їх адаптації після звільнення з місць позбавлення волі та задоволення потреб установи виконання покарань і ринку праці у кваліфікованих робітничих кадрах.
   


Луганський прокурор з нагляду
за додержанням законів при
виконанні судових рішень
у кримінальних справах   
старший радник юстиції                              В.М. Резніков

 

 Історичний розвиток норм щодо незаконного позбавлення волі та пріоритетне  становлення їх на сучасному етапі в Україні .

    Викрадення людини як злочин не є  абсолютно новим явищем для України. Воно відомо суспільству ще з часів  «Руської правди», що передбачала за викрадення простого холопа штраф у розмірі 12 гривень (ст. 29 короткої редакції «Руської правди»).
    У  Соборному укладенні 1649 р. у число злочинів, за здійснення яких передбачалося покарання у виді страти, входило викрадення жінок і дівиць.
У Зводі законів Російської Імперії 1842 року викрадення людей з метою утримання їх у неволі і  крадіжка  дітей також вважалися злочинами. За їхнє здійснення передбачалися покарання у виді позбавлення всіх прав стану, покарання батогом і посиланням на  каторжні роботи.
    В Укладенні про покарання карних і виправних 1857 року було визначено, що викрадення являє собою фізичне захоплення особистості. Злочином вважалося викрадення людини з цілями заняття работоргівлею і для чи приховання зміни походження дитини. Викрадення жінки з цілями заподіяння шкоди доброму імені викраденої, зґвалтування, вступу з нею в шлюб розглядався як тяжкий злочин.
    У Кримінальному кодексі РСФСР 1922 року глава «Злочину проти життя, здоров'я, волі і достоїнства особистості» містила три статті, що мали безпосереднє відношення до захисту свободи особи. Диспозиції цих статей прості по змісту, а передбачені законодавцем санкції свідчать про слабкий правовий захист  такого невід'ємного права людини, як його воля.
    Подальший розвиток соціалістичного суспільства змінило відношення до моральних цінностей і, як наслідок, спричинило за собою зміна кримінального законодавства (1961 рік). Законодавець посилив покарання за незаконне позбавлення волі до трьох років позбавлення волі, а за чи викрадення підміну дитини - до семи років позбавлення волі, що привело до зростання рівня правової захищеності свободи особи.
На збільшення масштабності в України такого суспільно небезпечного діяння як викрадення людини законодавець відреагував введенням в Кримінальний кодекс 2001 року статті Незаконне позбавлення волі або викрадення людини».
    Зміст ст. 146 КК було викладено в наступній редакції:
Незаконне позбавлення волі або викрадення людини   
  (1) Незаконне позбавлення волі або викрадення людини -  караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той же строк.
  (2) Ті самі діяння, вчинене щодо малолітньго або з корисливих мотивів, щодо двох або більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
  (3) Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, -  караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. [4, с. 47]
   Перехідний характер сучасного етапу розвитку суспільства, обумовлений системною кризою і, як наслідок, соціальним спрямованістю, труднощями в економіці, протистоянням у політику, занедбаністю в духовній сфері суспільства, ніяк не відбився на обсязі і змісті прав і свобод особи, закріплених у Конституції України. Більш того, подальший розвиток кримінального законодавства показало, що ці права і свободи особи не тільки закріплені в Конституції України, але й ефективно захищаються в правоохоронній сфері. Цей висновок підтверджується прийняттям нині діючого Кримінального кодексу України (2001 рік).
Введення ст. 146 КК носить яскраво виражену соціальну спрямованість, що відбиває насамперед негативні процеси, що відбуваються в державі і суспільстві. Тому не викликає заперечень висновок фахівців про те, що моральний стан суспільства став причиною масової «соціалізованності злочинності».
Проте слід зазначити, що в умовах політичної, соціальної й економічної нестабільності для суспільства, що прагне до демократії і гуманізму, побудові правової держави, такі неминущі цінності як воля людини, його честь і гідність, повинні бути пріоритетними, забезпеченими надійними гарантіями. Такими гарантіями є встановлена ст. 146 КК кримінальна відповідальність за викрадення людини й ефективна діяльність правоохоронних органів по розкриттю і розслідуванню цього злочину.

Помічник Луганського прокурора
з нагляду за додержанням законів
при виконанні судових рішень
у кримінальних справах
молодший радник юстиції                     О.В. Шевченко

 

Новости по теме
- 14.11.2007 11:06:57 - Алчевская ОГНИ информирует
- 27.05.2008 11:03:01 - Праздник Первого Костра - давняя традиция скаутов-разведчиков
- 02.06.2008 11:22:55 - Есть Олимпийская лицензия!(Путь в Пекин открыт)
- 05.02.2009 13:34:18 - Открытие выставки
- 30.03.2009 15:51:22 - Україна відзначає 370- річчя з дня народження Івана Мазепи
- 01.03.2010 09:29:44 - Акция протеста
- 22.03.2010 14:31:12 - День Державного департаменту України з питань виконання покарань у Чорнухинській ВК № 23
- 22.03.2010 14:35:21 - День Державного департаменту України з питань виконання покарань у Чорнухинській ВК № 23
- 22.03.2010 14:35:55 - Історичні витоки сучасного поняття корупція
- 16.06.2010 09:57:03 - Прокуратура інформує

Webmaster © 2013, AWS.
Все права защищены.
Использование материалов любого формата
с портала, без согласования с администрацией

строго ЗАПРЕЩЕНО.
Открытие страницы: 0.064 секунды